УЧАСТЬ ВИКЛАДАЧІВ ВДПУ ІМ. М. КОЦЮБИНСЬКОГО У
ВСЕУКРАЇНСЬКІЙ НАУКОВО-ІСТОРИЧНІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ,
ПРИСВЯЧЕНІЙ ПОСТАТІ ГЕТЬМАНА ІВАНА ВИГОВСЬКОГО

16.12.2019 р.

Іван Виговський належить до когорти видатних державних діячів, які відважилися очолити збройну боротьбу українців проти московського поневолення. Саме тому його ім’я, поряд з Іваном Мазепою, Пилипом Орликом, Симоном Петлюрою, Степаном Бандерою, російська історіографія та пропаганда зумисне робила символом політичного лицемірства та зради. Лише з проголошенням незалежності України Іван Виговський заслужено повернувся до національного пантеону поборників української державності.

Іван Виговський уславився тим, що в 1658 році підписав рятівний (від московського загарбання) Гадяцький договір, за яким Україна під назвою «Князівство Руське» ставала після Польщі та Литви третьою рівноправною частиною Речі Посполитої. Проте цим далекосяжним планам не судилося збутися. Гетьман возвеличив себе й військовими здобутками. Цьогоріч виповнилося 360 років Конотопській битві, де об’єднані українсько-татарські війська на чолі з Іваном Виговським перемогли 100-тисячне московське військо воєводи Трубецького.

Постать Івана Виговського тісно пов’язана з Вінниччиною, зокрема з містом Баром. Адже добровільно відмовившись від гетьманської булави на користь Юрія Хмельницького, колишній гетьман згідно з королівською грамотою отримав у власність Барське староство й мав титул воєводи Київського та старости Барського.

Ушановуючи пам’ять видатного гетьмана та відзначаючи ювілей переможної Конотопської битви, 14 грудня 2019 року на базі Барського гуманітарно-педагогічного коледжу ім. М. Грушевського відбулася Третя Всеукраїнська науково-історична конференція «Витоки та становлення козацького руху на етнічних землях України. Постать Івана Виговського у контексті української історії».

У роботі конференції взяли участь науковці, краєзнавці, музейні та бібліотечні працівники з Бара, Вінниці, Глухова, Кам’янця-Подільського, Києва, Львова та Черкас. Модераторами наукового зібрання були професор кафедри журналістики, реклами та зв’язків із громадськістю ВДПУ ім. М. Коцюбинського, голова правління Вінницької обласної організації Національної спілки краєзнавців України Сергій Гальчак і професор, проректор Львівського торговельно-економічного університету, перший заступник голови Наукового товариства імені Т. Шевченка (НТШ) Степан Гелей.

Розпочинаючи роботу пленарного засідання, міський голова м. Бара Артур Цицюрський акцентував на потребі подібних наукових зібрань для збереження української ідентичності. Очільник міста схарактеризував Івана Виговського як найближчого соратника Богдана Хмельницького, першого «прем’єр-міністра» козацького уряду, передбачливого політика, хороброго полководця, майстерного дипломата, фундатора прообразу сучасної української розвідки. Міський голова зауважив, що відродження Барського замку – головної резиденції останніх років життя гетьмана ? є одним із пріоритетів міста.

Директор Барського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Михайла Грушевського, кандидат педагогічних наук Петро Савчук також щиро привітав гостей та мешканців міста з початком роботи конференції. У своєму виступі Петро Несторович зіставив політичну ситуацію в Україні часів Виговського з ситуацією сьогодення. На його переконання, завдання істориків – винести уроки з тих подій, щоб трагічна ситуація, у якій опинились українські землі в той період, не повторилася і не стала на заваді поступу українського суспільства до побудови правової, демократичної держави.

Голова Барської районної ради, випускник ВДПУ ім. М. Коцюбинського Михайло Піддубний, покликаючись на фундаментальну працю Сергія Плохія «Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності» зауважив, що Іван Виговський одним із перших зрозумів небезпеку мілітарної Переяславської угоди з Москвою проти Речі Посполитої, яку уклав Б. Хмельницький у 1654 році.

Одним з авторитетних сучасних концептуалістів ранньомодерної української державності є завідувач кафедри комунального вищого навчального закладу «Вінницька академія неперервної освіти», професор Олексій Струкевич. Олексій Карпович переконливо довів, що погляди Івана Виговського як генерального писаря та гетьмана відображали насамперед погляди на політику козацьких старшин – політичної еліти Української держави. Як генеральний писар він отримав цю посаду тому, що повністю поділяв погляди Богдана Хмельницького.

Про особливості дипломатії Гетьманщини середини XVII століття та вектори зовнішньої політики гетьманської адміністрації розповів професор кафедри історії та культури України ВДПУ ім. М. Коцюбинського Іван Романюк. Учений висновкував, що в особі Виговського Українська держава мала досвідченого політика, умілого адміністратора та дипломата.

Результати спільного наукового дослідження представили завідувач відділення загальноосвітньої підготовки Барського гуманітарно-педагогічного коледжу ім. М. Грушевського Юрій Маліновський та викладач цього ж навчального закладу Валерій Восколуп. Історики дослідили аспекти діяльності І. Виговського на посаді старости Барського в контексті висвітлення цього питання в праці Михайла Грушевського «Барське староство. Історичні нариси (XV–XVIII ст.)». Наголошено, що ця книга залишається найбільш повним і цінним джерелом інформації про життя Східного Поділля в XV–XVIII ст. та слугує сучасним дослідникам настільною книгою з вивчення історії Барщини.

Новаторську доповідь представив професор Сергій Гальчак. Науковець дослідив, що І. Виговський стояв біля витоків утворення Державного архіву козацько-гетьманської України та був його фундатором.

Проблеми розвитку торгівлі в Україні у другій половині XVII ст., вплив гетьманського уряду Івана Виговського на соціально-економічні процеси в країні та розширення торговельних відносин з іншими країнами розглянув ректор Львівського торговельно-економічного університету, професор Петро Куцик.

Почесний краєзнавець України, завідувач кафедри суспільно-гуманітарних дисциплін Вінницького гуманітарно-педагогічного коледжу Анатолій Лисий на основі аналізу енциклопедичної літератури показав, як висвітлювали постать гетьмана в різні історичні періоди. Зокрема, радянські видання називали Виговського «катом українського народу, який намагався відірвати Україну від Росії і відновити на Україні польсько-шляхетське панування».

Головний спеціаліст Державного архіву Вінницької області, кандидат історичних наук Костянтин Завальнюк повідав про І. Виговського та його добу очима тогочасних зарубіжних мандрівників, купців, військових діячів та дипломатів, що свідчить про неабияке зацікавлення у Європі та поза її межами Українською козацькою державою. Наприклад, зі спогадів шведських послів Карла Гільдебрандта та Готгарда Веллінга Іван Виговський постає як прогресивний, високоосвічений державний діяч, один із творців європейського вектора у зовнішній політиці України, який убачав її державне майбутнє у рівноправному співіснуванні та співробітництві з усіма європейськими народами.

Доцент кафедри історії, правознавства та методики навчання Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка Олексій Бакалець також показав Івана Виговського як творця нового вектора внутрішньої та зовнішньої політики Гетьманщини у 1659–1664 рр.

Колишній викладач ВДПУ ім. М. Коцюбинського, доцент Сергій Калитко дослідив постать Івана Виговського в працях емігрантів кінця 20-х–початку 30-х рр. ХХ сторіччя. Політичні та громадські діячі, котрі після поразки Української революції 1917–1921 рр. змушені були залишити Батьківщину, прагнули осмислити подібні події українського державотворення в минулому.

Відомий подільський краєзнавець, Почесний громадянин м. Бара Микола Йолтуховський окреслив постать гетьмана І. Виговського в працях історика Миколи Аркаса.

Зловорожі дії Московського царства проти української гетьманської держави розкрив професор, завідувач кафедри радіомовлення і телебачення Львівського національного університету імені Івана Франка Василь Лизанчук, який представив свою нову книгу «Інформаційна безпека України». А професор цього ж університету Михайло Гнатюк проаналізував тему козаччини у творах західноукраїнських письменників міжвоєнного періоду.

Доповідь директора Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки доцента Івана Сварника також торкалася теоретичних питань вітчизняної історіографії щодо еволюції поглядів українських істориків ХІХ–ХХ ст. (М. Грушевського, В. Гарасимчука, В. Липинського, І. Крип’якевича, Д. Дорошенка, Я. Дашкевича) на життя, діяльність гетьмана Івана Виговського, його роль у створенні козацької держави ХVІІ ст., політичну орієнтацію еліт, зовнішню та внутрішню політику, відносини з Польщею та Московією.

Завідувач відділу краєзнавства Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки імені К.А. Тімірязєва Оксана Антонюк презентувала основні електронні ресурси Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва, у яких представлено й постать Івана Виговського. Із 206 тисяч бібліографічних записів чимало публікацій присвячено видатному гетьману. На сторінках видань можна дослідити його походження та початок службової кар’єри, діяльність як генерального писаря в часи Б. Хмельницького, проблему обрання на гетьманство, внутрішню та зовнішню політику, військові дії поблизу Конотопа, оцінку Гадяцького договору, зв’язки з Поділлям, його образ в українській літературі, трагічну загибель тощо.

Сучасну історіографію Конотопської битви висвітлив професор Львівського національного університету імені Івана Франка Богдан Якимович. Учений зауважив, що якщо про неї таки хоч якось ішлося в історіографії часів Російської імперії, виходили студії українських істориків у Галичині під час панування Австро-Угорщини та в міжвоєнній Польщі, ці події були в полі зору істориків діяспори, то в умовах підрадянської України тема гетьманування Івана Виговського перебувала під невсипущим оком цензури.

Голова історико-краєзнавчого товариства «Літопис» (Львів) Роман Мелех у виступі зазначив, що сьогодні кремлівська влада болісно реагує на відновлення українцями своєї історичної пам’яті, зокрема відзначення на державному рівні 360-річчя перемоги козацького війська під проводом гетьмана України Івана Виговського під Конотопом у 1659 році. Ця перемога стала для Московії однією з найчорніших сторінок військового мартирологу.

Про увічнення пам’яті та популяризацію постаті гетьмана Івана Виговського в Україні розповів доцент кафедри історії та культури України ВДПУ ім. М. Коцюбинського Юрій Степанчук. Було зазначено, що на честь видатного гетьмана названо вулиці в Бару, Вінниці, Житомирі, Львові, Конотопі, Кропивницькому, Овручі, Первомайську, Полтаві та інших населених пунктах. 2004 р. у селі Руда (Львівської області) – це власність родини Виговських, відкрито перший в Україні музей гетьмана. А перший пам’ятник Виговському в 1995 році встановлено на території Германівської гімназії в Обухівському районі Київської області. На честь Івана Виговського названо кілька військових формувань. Зокрема, ім’я гетьмана присвоєно 58-ій окремій мотопіхотній бригаді та 540-му Львівському зенітному ракетному полку. Також на його честь найменовано загальноосвітні середні школи в Житомирі та Гадячі.

Насамкінець варто зауважити, що науково-історична конференція проходила в толерантній і доброзичливій атмосфері, її учасники отримали задоволення від фахового спілкування й висловили щиру подяку колективу Барського гуманітарно-педагогічного коледжу ім. М. Грушевського за високий організаційний рівень та щиру гостинність. За підсумками роботи науково-історичної конференції видано ґрунтовний збірник наукових праць, який у стислий термін підготував вінницький книговидавець Ігор Балюк.

Ю. С. Степанчук – доцент кафедри історії та культури України

Переглядів: 1