ЩЕ ОДНА СХОДИНКА ДО ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

Щороку кафедра педагогіки навесні організовує і проводить навчальну інструктивно-методичну практику. Цього року наш університет мав змогу спостерігати феєричне дійство, яке тривало два тижні. Практику проходили студенти третього курсу, а також другокурсники, котрі навчаються за напрямом підготовки «технологічна освіта».

Нинішнього разу для кожного потоку практика тривала 6 днів. Студентам читалися пари з теоретичної підготовки, а потім вони мали практично відпрацювати набуті знання і вміння у різноманітних творчих майстернях. Як завжди, були створені окремі загони на чолі з методистами з кафедри педагогіки, які упевнено вели своїх вихованців до нових вершин.

Зазначимо, що табірний збір проводиться в нашому ВНЗ вже багато літ поспіль, має свої традиції і надбання, які дбайливо оберігає, щороку привносить щось нове, неповторне його керівник і натхненник – начальник виховного відділу Людмила Сидорівна Бровчак.

Як можна охарактеризувати цьогорічну практику? Напевне, якнайбільше підходить слово «випробування». Випробування на згуртованість, на дружність, уміння працювати в команді, творити, відповідати за власні вчинки, підтримувати один одного, долати страхи… Шість днів поспіль загін мав працювати як одне ціле. Загін, у якому абсолютно всі різні і неповторні. Але ця єдність надихала, надавала сил працювати далі.

Табірний збір – унікальна можливість перевірити себе на міцність, розвинути в собі нові якості, про які раніше навіть не підозрювалося. Як приємно було спостерігати за тим, як абсолютно незнайомі люди перетворювалися на друзів, як ті, хто ніколи раніше не виступав на сцені, долали страх публічного виступу. Здавалося, що викладачі і студенти дихали в унісон, спонукаючи один одного до нових звершень. Навчальна інструктивно-методична практика унікальна тим, що тут кожен, хто навчає, може сам стати учнем, а учень здатен навчити свого наставника.

З методичної точки зору навчальна інструктивно-методична практика має багато переваг порівняно з іншими навчальними дисциплінами. Найголовнішим є те, що студенти можуть відпрацювати набуті під час практичних занять знання і вміння під пильним керівництвом досвідчених викладачів-наставників з кафедри педагогіки в умовах, максимально наближених до табірних. Окремі заняття, такі як: клуб «Підліток», «Справи в загоні», «Пісенний вернісаж», «Художня майстерня», студія «Ритміка» та інші проводять фахівці, котрі володіють величезним досвідом роботи в позашкільних оздоровчих закладах. На практичних заняттях майбутні вожаті методично озброюються формами і методами роботи в оздоровчих таборах.

Ця практика дозволяє виявити у студентів рівень готовності до роботи з дітьми, розвинути необхідні якості, а також вчить відповідальності. Не менш важливим є те, що більшість молодих людей максимально розкриває свій творчий потенціал, що дуже важливо для подальшої діяльності. Значна частина студентів постає в очах викладачів у новому світлі: на парах зовсім не виявляв активності, а під час цієї практики здивував винахідливістю, креативністю, творчістю.

Навчальна інструктивно-методична практика дозволяє «побачити» кожного студента, як неповторну особистість, майбутнього педагога. Зазначимо, що наступним кроком є практика в дитячому оздоровчому таборі на посаді вожатого, вихователя. Розподілом студентів на місця практики займається навчально-методичний відділ моніторингу й аналізу якості освіти. Завжди напередодні початку нового навчального року на адресу нашого ВНЗ надходять подяки і грамоти від керівників оздоровчих закладів із різних куточків України та ближнього зарубіжжя за чудово підготовлених до роботи юнаків і дівчат. Сподіваємося, що й нинішнього літа майбутнім учителям табірна практика вдасться на відмінно, залишить приємні спогади, а дітворі подарує неповторні враження про тих, хто допомагав зробити відпочинок незабутнім.

Найцікавіше, що по завершенню табірної практики можна почути відгуки студентів про те, що це був чи не найкращий, хоча й нелегкий, час за усі студентські роки. Заради такого і варто працювати, адже це означає, що ми робимо дуже важливу справу разом.

Зичимо нашим вожатим успіхів та творчої наснаги! У добру путь!

Репортаж - Ю.Шикова, ст. викладач кафедри педагогіки

Відеокліп - Дарина Клоченок

ЗІ ЩОДЕННИКОВИХ СПОГАДІВ
УЧАСНИКА ТАБІРНОГО ЗБОРУ «ЛІТО-2013»

День 1: «Що я тут роблю?»

Є дві новини: хороша і погана. Погана - все ще йде дощ; хороша - пари відмінили, а запровадили табірний збір. Я поки ще не знаю, що це, але факт існування в університеті за межами пар на законній підставі гріє душу. Нас з’єднали з іншою групою сусіднього інституту. Вони такі дивні! І там всі говорять: «Ви подружитесь!» Ага, зараз! Навряд чи за 6 днів табірного збору реально знайти справжніх друзів…

А взагалі день пройшов цікаво: в актовій залі ми вчилися знайомитись, а потім на спеціальних парах (а вони нікого не оминули!) нам розповідали, як правильно поводитись із дітьми (ніби я не знаю, як з дітьми поводитись, чесне слово!).

Ми так сиділи і гадали: - Боже, куди це нас позвали?

День 2: «Вправо/вліво!»

Табір табором, а пари нам все одно ставлять… Несправедливо! Правда, розповідають там доволі цікаві речі. Для того, аби обрати лідера загону, можна використати невеличкий тест, з якою тваринкою асоціює себе дитина. Ті, хто назве хижака, цілком можуть очолити загін.

До речі, про загін. Ми вирішили назвати його «Фієста», що символізує маленький перепочинок між парами. Щоправда, сьогодні ніякої фієсти і в помині не було! Весь день репетирували презентацію загону. Я переплутала все на світі: спочатку треба присісти, далі встати, підстрибнути, ліворуч, знову присісти чи то навпаки…

Репетирує загін ... Один-єдиний гімн.

Звичайно, мені подобаються всі види змагань, але ці потішили особливо. Дався взнаки або командний дух, або перше місце в конкурсі «Презентація загону». Але ж ми таки старались! І навіть незважаючи на те, що інша група дійсно дуже дивна! Зокрема вони пропонували геть зовсім смішні назви загонів: «Дзвіночок», «Рокешнік», «Вітаміни»… Ні, ми таки не подружимось!

На саму ж презентацію загону йшли дружно й упевнено, аби суперники боялись, а самі заряджались енергією, черпаючи сили для перемоги.

Тим часом, поки йшли репетиції та виступи, відбувалось активне товаришування усіх загонів, особливо між хлопцями і дівчатами. Фотограф підловив такий кадр:

Не те щоб заздрісно, ... просто дуууже радісно!

День 3. «Несіть крейду!»

Пари, пари, пари… Вони і тут нас знайшли! Ми виживали, як могли.

ушу визнати такий факт: чим більше інструктивних занять я відвідала, тим більше розумію те, що нічого не знаю. Пряма пропорційність Сократа! А може, й не Сократа: «Я знаю тільки те, що я нічого не знаю!».

Варто зауважити, що саме сьогодні у мене виникло таке цікаве відчуття, що усі лекції, що ми проводили до табірного збору, були як мінімум рік тому. Тут час летить надзвичайно швидко. Доки ми вирішували одне питання, наставав час швидко-прешвидко розбиратися з іншими справами. Тому поділ студентів на художників, танцюристів, акторів та творчу групу був надзвичайно доречним. Отже, поки художники працювали над малюнком на асфальті, наші танцюристи розучували нові па.

Нелегко було всім, але конкурс «Star tanagers» вимагав витримки та розуміння одне одного.

Щоправда, поки одні займались творчістю, інші заповнювали пам'ять флешки на фотоапараті. Але ж це теж потрібно. Серйозними ми будемо під час роботи з учнями. Може. Але не факт.

День 4. «Життя – театр, от тільки трупа нікуди не годиться…» (Оскар Уайльд)

День був просто суперовий! Дівчата, які забажали зостатися невідомими, похвалилися навиками декоративно-прикладного мистецтва. То була 1 пара. Ми сиділи, як могли. Склеювались не тільки папірці, а й наші очі… Проте ми реально старались. Ще в той день ми багато думали.

Театральний день був наповнений сюрпризами, несподіванками та чистою імпровізацією. То були риби, вовки, дівчатка, принци, принцеси, Іван та Марічка, богатирі, козенята… Патріотизм усіх учасників виражався у великій кількості персонажів у народних костюмах. Щоправда, дай нашим костюми, і вони побіжать робити нові авки на природі. Але то теж потрібно… Сила акторського таланту проявляється і на фотографіях.

Був відчай. Була зустріч, яка не залишила байдужим нікого. Власне, Голівуд в дуже нервовому стані від таких пристрастей. Адже не раз нам говорили: «Вчитель – це актор, актор – це вчитель. Не можна інакше достукатись до сердець учнів, ніж як майстерно подати той чи інший матеріал. Потрібне вміння перевтілюватись, розуміти ситуацію….». Ой, вибачте, згадались пари з психології. Там ми вчились і дивуватись, і щиро цікавитись життям друзів.

ам же, на парах, ми інакше глянули на наших нових знайомих. Ще в понеділок, під час першого табірного дня, я геть не вірила в можливість існування дружби між нами. І от уже четвертий день, а фотографій з людьми, яких учора ще зовсім не знала, у мене більше, ніж з одногрупниками:

Таки правдивими були слова речівки: ... «Табірний збір об’єднав нас усіх!»

ень 5. «Разговаривать не надо. Приседайте до упада! (Владимир Высоцкий)»

Благодать! Сьогодні не було 1 пари! Але важчою за першу пару може бути… лише пара друга! Але то дрібниці, бо сьогодні спортивний день. Тож, прокинувшись на парах, ми кинулись в бій:

Ось яскравий феномен: ... зажурився наш спортсмен…

Відмітити варто відразу, що зі студентами інституту фізичного виховання та спорту ніхто не зрівняється. Це стосується як змагань (бо «Ключі від табору» дісталися їм), так і їхньої славетної кричали «Фізвиховання! Ту-ту, ту-ту-ту-ту!». Тож всі інші загони, будь то філологи чи історики, тихенько викрикували назви своїх факультетів, аби не накликати на себе біди.

День 6. Барви літа. Підсумки.

Як співає улюбленець моєї мами Стас Михайлов: «Ну вот и все, ну вот и все, ну вот и все...», уже закінчився і табірний збір… Навіть не віриться, що ми знову стаємо простими студентами, а не дітьми. Не треба ходити у формі загону, зав’язувати бантики і розв’язувати табірні питання. Як кажуть французи: «Фініта ля комедія…». І, як говорять в Одесі, «Ах и увы…».

В залі я познайомилась з дуже цікавими хлопцями. Один із них - Олексій Вергізов, як математик, дав цікаву відповідь на моє запитання: «Чи потрібен табірний збір?» Він констатував: «Табірний збір безумовно потрібний. Це, по-суті, моделювання ситуації, коли студент-третьокурсник опиняється у таборі. Він отримує знання, необхідні для роботи з дітьми, досвід, у нього з'являється жага до перемоги і в той же час повага до суперників... Табірний збір був проведений на високому рівні,тому в мене ніяких нарікань немає». Ех, як сказав!

Останнього дня треба було показати все, на що ми здатні. Наші актори та художники показали шедеври своєї майстерності.

Нехай прозвучить банально, але я сумуватиму. Табір мені відкрив поле для творчості, незвичні ідеї та нові знайомства. Дійсно, в понеділок я б і подумати не змогла, що ми настільки здружимось. І це не пусті слова, за якими, крім звуку, нічого немає. Загін став справжньою командою, де у кожного був відповідний шматок роботи. Дівчата з господарської групи по всій Вінниці шукали кольоровий папір о 23.00 год, бо наступного дня треба здати газету. Спортсмени і танцюристи закривали очі на травми, зціпивши зуби, продовжували виступати від імені загону. А наші поети і письменники, художники і актори на рівному місці народжували майстерні графічні та епічні полотна. Ми виходили на сцену із девізом: «Імпровізація врятує світ!», і саме вона, рідненька, його й урятувала. Ми приходили на пари із поганим настроєм, але залишали аудиторію усміхненими. Магія! Дорослі люди ( а кожному з нас десь по 20 років), у яких знайдеться відповідь навіть на філософське питання, бігали територією університету(!), вигукуючи назву свого загону. Ми гралися, як діти, раділи, як діти, жили, як діти. Ми отримали свої грамоти, порахували бали і… попрощались. Вірю, що не надовго. Знаю, що таки зустрінемось!

Ю.Гилюк, студентка 3 курсу ІФЖ

переглядів: 1