Fb Fb Fb

ПРО РОБОТУ КРУГЛОГО СТОЛУ, ПРИУРОЧЕНОГО
275-Й РІЧНИЦІ ЦЕРКВИ СВЯТОГО МИКОЛАЯ

02.08.2021 р.

275 років тому на Старому місті зведено Свято-Миколаївську церкву, яка заслужено входить до переліку знакових історичних об’єктів сучасної Вінниці. Споруджений без єдиного цвяха з масивних дубових балок храм є взірцем стародавнього подільського народного зодчества. Його трибанне зображення міститься в усіх довідникових та енциклопедичних виданнях, присвячених культурним пам’яткам України.

Стіни Свято-Миколаївської церкви бачили безліч різних людей та багато великих подій. Зводилася вона в часи, коли Правобережна Україна перебувала в складі Речі Посполитої, а на Лівобережжі існувала Українська козацька держава – Гетьманщина. Тоді Поділля охопили гайдамацькі повстання проти польсько-шляхетського гніту. Можливо, сам Іван Гонта милувався новою церковною спорудою.

Із приєднанням Правобережжя до Російської імперії церква стала не лише релігійним, а й вічовим центром православних мешканців Вінниці та Старого міста. Очевидно, що в її стінах благословляли армійців на війну з Наполеоном 1812 року, повідомляли новини з театру військових дій, відспівували загиблих. Доказом цього припущення слугує те, що під час археологічних розкопок на Замковій горі студенти Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського виявили кладовище, яке датується кінцем XVIII – початком XIX ст. Віднайдені атрибути військових мундирів засвідчили приналежність багатьох померлих до військового стану. Можна припустити, що саме з церковного амвона місцеві прихожани довідалися й про скасування кріпосного права 1861 року.

На початку XX ст. повз храмові ворота зі своїми піснями марширували солдати Першої світової війни, невдовзі – червоноармійці, денікінці, воїни Української Галицької Армії (УГА) та Армії Української Народної Республіки (УНР). Безсумнівно, церкву не могли не побачити, а, можливо, й побували в ній, очільники УНР – Симон Петлюра та Польщі – Юзеф Пілсудський, які мали державну зустріч у Вінниці в травні 1920 року. А в липні 1941 року на подвір’я храму ступили німецькі солдати та їхні офіцери.

Атеїстична радянська влада заборонила богослужіння в стінах храму, обернувши його на відділ місцевого краєзнавчого музею. Лише з проголошенням незалежності України Свято-Миколаївська церква відновила своє функціонування як сакральний об’єкт, у якому мешканці міста здобули можливість вільного віросповідання.

У роботі круглого столу, який відбувся на території Свято-Миколаївського храму, узяли участь протоієрей Роман Макар, настоятель храму святого Миколая Мирлікійського; професори Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського Сергій Гальчак та Юрій Степанчук; протоієрей Борис Пентюк, доцент, кандидат богослов’я, кандидат технічних наук, настоятель храму Собора Іоанна Предтечі; протоієрей Володимир Тютенко, настоятель храму Святителя Луки Кримського; члени Вінницької обласної Національної організації спілки краєзнавців України: Заслужений журналіст України, краєзнавець Василь Паламарчук; Почесні краєзнавці України: Анатолій Лисий, Костянтин Завальнюк та Олександр Роговий, а також краєзнавець і книговидавець Ігор Балюк.

Кожен з учасників круглого столу поділився міркуваннями стосовно ролі й місця Свято-Миколаївської церкви в історії міста та духовному житті вінничан. Акцентувалося на тому, що ґрунтовне вивчення й популяризація місцевих історичних об’єктів сприятимуть не лише підвищенню знань про них, посиленню почуттів гідності, просвітництва, любові до рідного міста, але й допомагатимуть розвитку туристичної галузі, пріоритетність якої на теренах Вінницької області сьогодні очевидна.

Степанчук Ю.С. – професор кафедри історії та культури України