Fb

Наукова і науково-технічна діяльність є невід’ємною складовою системи вищої освіти України. Вона відіграє важливу роль як з погляду створення нових знань і отримання вагомих наукових результатів, так і з погляду формування кадрового потенціалу ВНЗ та підвищення якості підготовки висококваліфікованих фахівців.

ЗУСТРІЧ ІЗ ГЕРОЄМ

Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.

Щоб жить — я всі кайдани розірву.

Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

П. Тичина


Всього кілька років поспіль ми, українці, відзначаємо День гідності та Свободи. Події столичного Майдану взимку 2013-2014-го змусили серця мільйонів наших співвітчизників битись в унісон, зріднитись щирими почуттями єдності, прагненнями волі, бажаннями бути гідними продовжувачами справи наших пращурів, які сторіччями боролись за незалежність. Зберігати й захищати цей безцінний скарб – обов’язок кожного свідомого громадянина суверенної країни, в якій живемо, працюємо, навчаємось.




Аби сформувати у молодого покоління високу патріотичну свідомість, почуття самоповаги, любові до Батьківщини, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, незалежності країни, вшановуючи мужність і відвагу Героїв Небесної сотні, учасників антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях, які боронять кордони держави від посягань ворога, 29 листопада 2016 р. у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського відбулася зустріч першокурсників напряму підготовки «Комп’ютерні технології» Навчально-наукового інституту педагогіки, психології, підвищення фахівців вищої кваліфікації зі старшиною 128 окремої гірсько-піхотної бригади В.М. Прокопчуком, котрий захищав нашу землю від російського агресора.

Валерій Миколайович (позивний - Дєд) розповів студентам про будні війни та оборону таких знайомих нам селищ, як Оріховці, Чернухіно, Дебальцево, Станиця Луганська, про бойовий підрозділ, у якому перебував, про батарею, якою командував 24 річний лейтенант, герой України, патріот Василій Б. (він віддав своє життя за рідну країну). Молодь дізналась від гостя і про те, як було важко повідомляти рідним про виважене рішення стати оборонцем Вітчизни (незважаючи на пенсійний вік, Валерій Миколайович записався добровольцем). У батареї В.М. Прокопчука спочатку було 52 бійці, з яких 5 загинуло, 6 отримали опіки від вибухів снарядів, 2 поранені, 2 звільнені за станом здоров’я. Тобто залишилося воювати небагато ? всього 37-ро. Їхню артилерійську бригаду сепаратисти називали церберами - так мужньо вони охороняли й не хотіли віддавати ворогові рідну землю.

Під час зустрічі переглядалися фото- та відеоматеріали, які приніс гість, звучали розповіді про жахіття війни та перебування в зоні АТО. Вшановуючи пам’ять загиблих, котрі віддали своє життя за волю наших співвітчизників, за цілісність і незалежність держави, студенти декламували вірші, активно задавали питання про перемоги й поразки українських військовослужбовців, склад батареї, бронетехніку тощо.

Валерій Миколайович відслужив у зоні АТО 14 місяців. «Війська противника у 10 разів перевищували наші в силі, а в техніці ? аж у 50!, - розповідає він студентам. - Та незважаючи на таку нерівноцінність, мужні українські воїни уміють боронити кордони своєї держави».

Холод і спека, страшні жахіття війни не здолали загартовану душу воїна. В.М Прокопчук має багато відзнак: «За оборону Дебальцево», «За оборону рідної держави» та ін., а Українська православна церква нагородила медаллю «За жертовність і любов до України». Повернувшись додому (демобілізувався 16 вересня 2015 р.), старшина готовий і далі підтримувати наших захисників, працюючи пліч-о-пліч з волонтерами Громадської організації «МОЛЬФАР».

Щира подяка Вам, Валерію Миколайовичу, за Ваше велике серце, яке живе любов’ю до України, за Вашу хоробру вдачу та непохитну віру в те, що завтрашній день Вітчизни має бути щасливим!

Ірина Шахіна – наставник академічної групи, доцент



переглядів: 1080