ДО 100-РІЧЧЯ ДРУГОГО ЗИМОВОГО ПОХОДУ АРМІЇ УНР

19.11.2021 р.

В умовах теперішньої російсько-української війни на Сході України особливо важливо знати, що ще від середини XVII ст. попередники сучасної Російської Федерації – Московське царство, Російська імперія та СРСР – постійно проводили грабіжницьку колоніальну політику щодо України, знищуючи національну ідентичність, культуру, мову та віру. Українці завжди збройно боролися проти російської агресії, виявляючи зразки високого патріотизму, мужності, масового й осібного героїзму. 

Показовим є 1921 рік, коли знесилена, але нескорена Армія Української Народної Республіки (УНР) вирішила не складати зброї перед загарбниками, а продовжити боротьбу за державність іншими методами. Військові події цього року стали однією з найбільш героїчних сторінок в історії України, які відомі під назвою Другий Зимовий похід армії УНР, або Листопадовий рейд. 

Річ у тім, що на початок 1921 року територію України (окрім Галичини, Волині, Буковини та Закарпаття) окупувала Червона армія Радянської Росії чисельністю понад 1 млн. осіб. Тут було встановлено комуністичний режим, який виявив себе в насильницькому вилученні продовольства в селян (продрозверстка), голоді, забороні торгівлі, приватної власності, оренди, власності на землю, найманої праці, церкви. Лютував масовий «червоний терор» – фізичне знищення інтелігенції, заможних селян та українських патріотів каральними органами радянської влади, зокрема, чекістами. Нерівна кровопролитна боротьба з червоними окупантами змусила бійців Армії УНР полишили Україну та перебратися на територію сусідньої Польщі, де їх інтернували в спеціально створених військових таборах. Переважна більшість рядових вояків та їхніх старшин не покидала надії й була готова в будь-який момент повернутися в Україну та продовжити збройну боротьбу з ворогом.

Час для виступу було заплановано на листопад 1921 року, коли з таборів інтернованих українських військових у Польщі була сформована Повстанча Армія, яку очолив Юрій Тютюнник. Повстанці сформували три армійські групи – Подільську, Бесарабську та Волинську. Метою Повстанчої Армії було перейти кордон і підняти загальне збройне повстання проти російських загарбників на всій території України.

Другий Зимовий похід відбувся й, на жаль, завершився великою невдачею. Регулярні частини Червоної армії оточили знесилених учасників Волинської групи біля села Базар на Житомирщині, де взяли в полон і розстріляли 359 бійців Армії УНР, які рішуче відмовилися перейти на бік більшовиків. Трагедія сталася 21 листопада 1921 року …

Ушановуючи пам’ять героїв Базару, Вінницька обласна організація Національної спілки краєзнавців України (голова Сергій Гальчак) та Вінницька обласна організація Національної спілки журналістів України (голова Василь Паламарчук) виступили ініціаторами проведення Всеукраїнської науково-практичної конференції, приуроченої 100-річчю Другого Зимового походу Армії УНР.

Жорсткі карантинні обмеження не дали змогу зустрітись у традиційному науковому зібранні та обсудити актуальну й важливу історичну тему.  Проте оргкомітет конференції отримав низку статей, які ввійшли до наукового збірника «Рейд у вічність», де досліджено підготовку, хід, причини поразки, ушанування пам’яті й історичне значення Другого Зимового походу Армії УНР. На особливу увагу заслуговують публікації, у яких уміщено біографії та відомості про участь у цьому героїчному рейді уродженців Поділля (понад 100 особистостей!).

Варто зауважити, що вступне слово до наукового видання «Рейд у вічність» написав Герой України Сергій Собко. У ньому, зокрема, звитяжець теперішньої російсько-української війни зазначив, що нападаючи на Україну у 2014 році, російські політичні кола були переконані, що українська національно-патріотична свідомість є надто ослабленою, щоб згуртувати націю супроти насильної імплантації кремлівських проєктів «новороссія» і «русскій мір». Великою несподіванкою для ворога стало те, що війна, навпаки, спричинила небувале пробудження українського патріотизму, сприяла консолідації, відродженню національної пам’яті та викликала широкий суспільний інтерес до історії героїчної боротьби нашого народу з московськими загарбниками.

Юрій Степанчук – професор кафедри історії України