Майстер-клас з писанкарства

28.03.2017 р.

Великдень – особливе свято, коли пробуджується природа, відроджується життя після затяжного зимового сну. Свято, яке з дитинства приходить до кожного у дім з неповторним запахом свіжоспечених пасок та ванілі, з різнобарв’ям писанок, в кожній із яких таїться власний маленький світ, що несе у душі добро, чистоту, духовне відродження. Ще в давнину мудрі люди казали, що у світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки. А пишуться вони не руками, а душею. В цьому можна було переконатися, завітавши на майстер-класи з писанкарства завідувача навчально-наукової лабораторії з етнології Поділля, справжньої чарівниці Тетяни Пірус, які традиційно відбувають у Вінницькому педуніверситеті напередодні пасхальних свят.

Відвідувачами цих заходів стали студенти, співробітники, викладачі університету, їхні діти, знайомі, а також школярі, вчителі та всі охочі. За традицією писанки можуть писати лише представниці прекрасної половини людства.

Тетяна Петрівна щедро ділилася з учасниками цікавими фактами про писанкарство, оскільки з самого дитинства займається цим дивовижним видом народного мистецтва. Майстриня продемонструвала величезну колекцію писанок і навіть показала як вони вміють танцювати й говорити. Тетяна Петрівна залюбки відкрила секрети необхідні для правильного створення оберегу-писанки, їхню історію, кольори та орнаменти, традиції й особливості розпису у Вінницькій області.

Перед початком процесу написання варто виготовити власний писачок. Матеріалів для нього потрібно небагато: шматок фольги, голочка, тонкий дріт, гілочку, а от терпіння і зусиль більше (адже не завжди вдається зробити його з першого разу). Аби перевірити чи правильно зроблено пристрій для розписування яєць, необхідно за допомогою воску спробувати писати ним на свої нігтях.

Для писанки потрібно відібрати домашні сирі яйця, які не лежали в холодильнику, бо «живе» яйце – посередник між бажаннями і вищою силою, яка допомагає тому, хто її пише. Протерти яйце оцтом і можна братися до створення символу Великодня, що захистить від усього недоброго.

Варто пам’ятати декілька правил: не можна на одній писанці виводити кілька символів, розписувати яйце треба, тримаючи в руці, як немовля. Раніше цим займалися ввечері, після заходу сонця, коли всі засинали і коли вся робота була зроблена. Таїнство писанки має проходити у тиші та спокої, з хорошими думками, гарним настроєм, з дотриманням усіх правил і вимог. Цікаво, що великодні обереги можна писати і на гусячих, качиних і навіть перепелиних яйцях, але за традицією – на курячих, котрі мають найбільше силу.

Освячену на Великдень писанку вже можна дарувати, обов’язково промовляючи побажання, які захищатимуть власника. Якщо ж вона розіб’ється чи трісне, обов’язково потрібно закопати писанку під родючим деревом. Тоді її сила залишиться, а дерево дасть хороший урожай.

Особливими є подільські писанки, які значно відрізняють від інших регіонів не лише символами і кольоровою гамою, а й простотою зображення орнаменту. Подільські писанки завжди мали традиційне чорне тло. Найбільшою силою володіє те яйце, яке має найбільше кольорів (щонайменше їх має бути п’ять). Двоколірні писанки колись несли лише на провідну неділю.

Учасники майстер-класів отримали неймовірне задоволення, дізналися багато корисної інформації, навчилися створювати справжні шедеври-обереги та змогли доторкнутися до сакральних традицій наших предків.

переглядів: 1