Наукова і науково-технічна діяльність є невід’ємною складовою системи вищої освіти України. Вона відіграє важливу роль як з погляду створення нових знань і отримання вагомих наукових результатів, так і з погляду формування кадрового потенціалу ВНЗ та підвищення якості підготовки висококваліфікованих фахівців.
9.11.2011 р.
Не йме віри світ, що в українському суспільстві поняття писемність – мова – Україна є нероздільним, що література може писатися не тільки для забави, а й щоби бути державницькою риторикою, ідеологією. Однак для нас, українців, це саме так і є. Ми такими стали не тільки через те, що були підневільною нацією протягом декількох сторіч, а ще й тому, що генетично звикли ототожнювати багато близьких за своєю суттю, однак різних за типовими ознаками національно-духовних явищ. Добре це чи погано - вирішувати уже, напевно, не нам, проте гордість за власну державу, за тих, хто возвеличив її своїм славним життєписом, і головне – активна діяльність сьогодні-і-тут (В.К.) дають вагомі підстави вірити, що «… на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде мир і буде мати, і будуть люде на землі».
Саме під таким гаслом проходив літературно-мистецький вечір, приурочений Дню української писемності й мови, який відбувся 10 листопада в актовій залі нашого навчального закладу. Інститут філології й журналістики уперше проводив таке свято на університетському рівні, і треба визнати, що захід не залишив байдужим жодного, хто спостерігав за художніми перипетіями на сцені. Це була інтерпретація нашої історії та сучасності в розрізі писемно-мовної традиції, це було літературно-музичне осмислення нашої багатої національної культури.
З вітальним словом виступила кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови Т.С. Слободинська, яка окреслила найважливіші віхи формування національної писемності, наголосила на складних історичних колізіях її самоствердження.
Глядачі були зворушені щирим та проникливим читанням «Молитви до Мови» К. Девдерою (4-Б), напруженою драматургією уривка з повісті Б.Антоненка-Давидовича «Слово матері» у виконанні С. Шкабари (3-Б), глибоким ліризмом та духовною цільністю поезій Л. Костенко і М. Вінграновського у виконанні Ю. Майданюк (2-Д), О. Мельник (3-А), А. Вараниці (4-У-І), О. Сенів (2-Б) і В. Печериці (3-А). Пісенні народні твори та на вірші Тараса Шевченка – безумовна прикраса для будь-якого вечора. Якщо ж вони презентуються учасницями вокального та фольклорного ансамблів інституту філології й журналістики, якими керує Л. Білоконь, це переходить у категорію небуденного, прекрасного. Студентки Н. Гром (5-Б), М. Чайковська (5-Б), О. Курганова (5-Д), О. Калінчук (3-Г), Ю. Вітенко (4-Г), А. Бурбіцька (3-Г), О. Кривак (3-Г), М. Вівтоненко (3-А), Л. Кравчук (4-У-І), О. Кравчук (4-У-І), І. Маліновська (3-Б), Т. Ільніцька (3-Б), К. Заграй (3-Б), І. Марчишина (3-Б) дали чудовий заспів заходу, належно представили літературно-музичні твори, які стали надбанням культурної скарбниці українського народу.
Припали до смаку глядачам й авторські гуморески Ю. Гилюк (2-А), і волинські мелодії А. Горобець (3-Б), і – особливо – запальний танок ансамблю народного танцю інституту філології й журналістики: М. Сірант (4-Б), М. Гонзель (3-У), І. Швандер (3-У), Я. Присяжнюк (3-Г), С. Ваколюк (4-Б), С. Логвін (5-Г), О. Космини (1-Ж), В. Куцик (1-Б), О. Мельник (3-А), Ю. Коцабюк (2-Б). Фінальний акорд із сучасних пісень у виконанні сестер Кравчук (4-У-І) та А. Григурко довершив вінок номерів, що справді запали в душу глядачів. Звісно, свято було б неповним без чудової майстерності ведучих – Ю. Фрібер (2-Ж) і С. Шкабари (3-Б).
Дійство вдалося. Лише трішки гірчить від сумніву: ми щороку відзначаємо День української писемності і мови, проте чи ширшає при цьому коло шанувальників рідного слова, наскільки затребуваною стає рідна мова у рідному місті, своїй державі? Сподіваюсь, що нас значно більшає після кожного такого заходу...
А закінчити хочу завершальними словами ведучих свята: «Наша мова – це наша релігія, наша держава, наша минувшина, наша надія, наше майбутнє». Цінуймо ж цей Божий дар!
В.Крупка
заступник декана-директора