Fb

Наукова і науково-технічна діяльність є невід’ємною складовою системи вищої освіти України. Вона відіграє важливу роль як з погляду створення нових знань і отримання вагомих наукових результатів, так і з погляду формування кадрового потенціалу ВНЗ та підвищення якості підготовки висококваліфікованих фахівців.

21.02.2014 р.

У ГЛИБОКІЙ СКОРБОТІ Й ВЕЛИКІЙ ШАНІ СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД СВІТЛОЮ ПАМ’ЯТТЮ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ …

В Україні дні жалоби… Пам'ять загиблих героїв Небесної Сотні вшановують студенти, викладачі, співробітники Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Плачуть, стікаючи краплинами воску, поминальні свічі у холі навчального корпусу №3, в інститутах, де встановлені світлини загиблих активістів Євромайдану. До меморіальних куточків, щоб покласти квіти шани Небесній Сотні, приходять тисячі юнаків і дівчат, складають мовчазну подяку Героям.

Молодь нашого навального закладу ініціювала збір коштів від студентів, викладачів і співробітників на допомогу родинам загиблих і постраждалим під час протестних акцій в Україні.

Герої не вмирають! Схиляємо голови перед людьми, які під час кривавих сутичок у Києві поклали свої життя за справедливість і свободу, виборюючи гідне майбутнє для українського народу.




В останні дні лютого Україна прощається з Героями Майдану, котрі поклали на вівтар життя заради майбутнього своїх співвітчизників. Упродовж тижня через вузькі проходи барикад течуть людські ріки. Котрий день увесь Київ, уся наша Батьківщина в сльозах: українці оплакують загиблих і проводжають їх в останню путь. Підніжжя стели, площа Незалежності, барикади вкриті килимом із живих квітів, а люди несуть і несуть сюди гвоздики, троянди, тюльпани …

На вулиці Інститутській, де снайпери розстріляли десятки беззбройних людей, стоять портрети героїв. Там їх догнала смерть. Горять свічки пам’яті …

Ірина Федорчук


***

Подумала: те, що з нами всіма сталось, як причастя. Страшно так казати, бо стали «причасниками крові». Бо прийняли Їхню жертву для свого спасіння... Але причастя - це переродження душі. Не знаю тепер, чи стається воно за одну мить. Здогадуюсь: вимагає праці. І все ж, причастившись, ти просто не здатен робити підлості. Не наполягаю, що так завжди є. Але вірю, що ТАК МАЄ БУТИ. Надзвичайно хочеться такого переродження в собі... і хочеться прожити це одне життя (скільки б воно не тривало: годину, добу, рік, десятки років) так, ніби проживаєш сто життів, за Сергія, Михайла, Сашка, Устима, Назара, Богдана, Юрія, Андрія, Ігоря, Влада ... - за всю Небесну Сотню. Бо жити неправедно після такого причастя не можна.


Катерина Девдера

ВКЛОНЯЄМОСЬ БАТЬКАМ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

У мене немає сина, але страшні втрати цієї кривавої зими провалили мою душу. Мені здалося, що небо впало і земля застогнала. Я оніміла під сценою Євромайдану, почувши число жертв. Здалося: якби це трапилося в моїй родині, я б не пережила.

Що таке ТРАГЕДІЯ, я побачила в очах матерів, батьків, братів, сестер, дружин, наречених, наповнених горем розлуки. Труни несли Хрещатиком, звучала журлива «Гей, пливе кача по Тисині…». Ніколи не забуду, як стогнав Київ.

Випроводжали батьки синів у мирний час до Києва, а діти повернулись у трунах …

Молодий волинянин Едуард Гриневич тричі приїздив на Євромайдан. Коли востаннє залишав оселю, бабуся стала на дверях – та не пустити хлопця було неможливо. Правдивий син українського народу летів до своїх побратимів. На Майдані він почувався щасливо ...



Репортаж - Ірина Федорчук

Фото - Ігор Дорохов

переглядів: 1